Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №910/21434/14
Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №910/21434/14
Постанова ВГСУ від 20.09.2016 року у справі №910/21434/14
Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №910/21434/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 910/21434/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановувід 26.01.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/21434/14за позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 76 060 883,04 грн,за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - Притула Г.Ю. Прокоф'єва Л.В.відповідача -Матвеєва В.П.Генпрокуратури -Томчук В.П.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі №910/21434/14 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Шапрана В.В.), задоволені уточнені позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про стягнення суми 76060883,04грн за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3409-БО-41, яка складається з 4424937,52грн основного боргу, 18243112,39грн пені, 6012352,31грн 3% річних та 47380480,82грн інфляційних втрат.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 551, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 233 Господарського кодексу України, приписів постанови КМУ від 03.12.2008 №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ", ст.ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення, попередні судові інстанції не врахували відсутність порушення відповідачем алгоритму розрахунків за поставлений природний газ, визначений постановою КМУ від 03.12.2008 №1082, а також відсутність вини відповідача у простроченні оплати вартості поставленого газу, оскільки останній не має можливості забезпечити своєчасність надходження коштів від населення, які автоматично зараховуються на рахунки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Крім того, скаржник також вважає, що попередні судові інстанції не надали належної оцінки обставинам справи та доводам відповідача, якими було обґрунтовано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, внаслідок чого відповідна заява безпідставно залишена без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство енергетики та вугільної промисловості заперечило проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) укладено договір №13/3409-Б0-41 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві для теплових мереж "КИЇВЕНЕРГО" з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 229863,0тис.куб.м (п.2.1 договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору); до сплати за 1000куб.м природного газу - 3 884,78 грн., ПДВ - 20% - 776,96грн, всього з ПДВ - 4661,74грн (п.5.2 договору); загальна вартість цього договору на дату його укладення разом з ПДВ - 1071561541,52грн (п.5.5 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п.7.2 договору); строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

18.05.2013 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно з п. 1 якої сторони змінили п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві для теплових мереж "КИЇВЕНЕРГО" з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 93820,0тис.куб.м Продавець передає покупцеві для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 152575,0тис.куб.м". Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди сторони змінили також п.5.5 договору, визначивши загальну вартість зобов'язання разом з ПДВ в сумі 1148629427,30 грн.

18.07.2013 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, згідно якої з 01.07.2013 ціна за 1000куб.м газу всього з ПДВ становить 4588,54 грн. Загальна сума вартості природного газу за договором від 28.12.2012 складається із сум вартості місячних поставок газу.

11.12.2013 сторонами підписано додаткову угоду №4, згідно п. 1 якої сторони внесли зміни в п. 2.1 договору і виклали його в наступній редакції: "Продавець передає покупцеві для теплових мереж "КИЇВЕНЕРГО" з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 93820,0тис.куб.м. Продавець передає покупцеві для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 78505,0тис.куб.м.

На виконання умов договору позивач-2 протягом листопада - грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 51248,706тис.куб.м на загальну суму 235156532,40грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу за листопад - грудень 2013.

Втім, поставлений за договором природний газ відповідач своєчасно і в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим Заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основної заборгованості в сумі 235156532,40грн, 18243112,39грн пені, 4998770,90грн 3% річних та 30312271,97грн інфляційних втрат.

17.11.2014 Заступник прокурора Деснянського району міста Києва уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 грошові кошти в загальній сумі 76060883,04грн, з яких 4424937,52грн основного боргу, 18243112,39грн пені, 6012352,31грн 3% річних та 47380480,82грн інфляційних втрат.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений природний газ, дійшли висновку про підставність позовних вимог. При цьому, доводи відповідача, якими обґрунтовано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, попередніми судовими інстанціями відхилені з підстав недоведеності відповідачем винятковості випадку для реалізації судом права на зменшення розміру пені та факту неспіврозмірності суми заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанціями встановлено, а відповідачем не спростовано і не заперечено, що на день винесення рішення у справі заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем-2 становить 4424937,52грн, отже, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 7.2 укладеного між сторонами договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору покупець зобов'язується у безспірному порядку сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями факту порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого ним у листопаді-грудні 2013 року природного газу, висновок про наявність підстав для стягнення з останнього пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Доводи скаржника про відсутність його вини у несвоєчасній оплаті природного газу і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення інфляційних і річних, колегія суддів відхиляє, адже за змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 24.10.2011 у справі №6-38цс11та від 23.01.2012 у справі №37/64).

Доводи скаржника про те, що попередніми судовими інстанціями безпідставно не зменшено заявленої до стягнення суми пені, колегією суддів також відхиляються, оскільки їх зміст зводиться до необхідності переоцінки обставин справи та доказів, якими відповідач обґрунтовував заявлене клопотання, не задоволене судами з огляду на недоведеність підстав, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/21434/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос